Заупокійне поминання

Просимо долучитися до молитов за упокій загиблих воїнів АТО

Неділя 21-ша після П'ятидесятниці

24-10-2015, 20:46

"Юначе, кажу тобі – встань!” (Лк.7, 14).

Одного разу, коли Ісус Христос зі Своїми учнями і гуртом людей доходив до Наїну, в цей час виносили мертвого сина, що був одинаком у матері своєї, яка була вдовою. З нею було багато людей. І перед міською брамою зустрілись два натовпи: один під проводом Ісуса, який дає життя, інший під проводом смерті, у якому йде сумна вдова.

Ми всі дуже добре усвідомлюємо, що мусимо вмерти, але смерть у молодості є страшною, бо вона здебіль­шого приходить несподівано, коли людина не буває готовою до неї.

Смерть і похорон цього юнака є образом духовної смерті через гріх. Гріх, як знаємо зі Святого Письма, ставав причиною смерті всіх людей. А скільки сьогодні таких духовно мертвих людей! До таких говорить Святе Письмо: "Сплячий, і вставай, і воскресни із мертвих, і Христос освітлить тебе!” (Ефес.5,14).

Тілесна смерть є страшною тільки для нерозкаяних грішників, а для праведників — це ворота вічності. "Всім бо нам потрібно з’яви­тись перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле” (2 Кор.5,10). Як, присту­пивши, Господь доторкнувся до нар, так подібно Господь мусить доторкнутись до грішника, до його совісті своєю ласкою та різними способами, щоб його навернути.

Ми також повинні доказати ділом своє піднесення з гріхів і пристрастей, щоб розпочати слави­ти Бога. Тому так радіє наша духовна мати Свята Церква, коли грішник через щиру сповідь і жаль за вчинені ним гріхи, отримує Божу ласку та воскресає до надприродного жит­тя. Тоді Господь Бог доручає дальшу опіку Матері-Церкві цією дити­ною, яка була мертвою, а тепер живе.

У знатної пані померла донька-одиначка, мати не могла з жалю заспокоїтись. Вона повісила портрет дівчини у кімнаті і так часто дивилась на неї, плачучи. Це бачили знайомі і намагались вжити різних заходів, щоб якось її заспокоїти. Одній знайомій прий­шло на думку придбати ікону, на якій Пресвята Богородиця під Хрестом тримає Свого мертвого Сина, Ісуса Христа. Давши цю ікону вона сказала: "Вона більше втратила, як ти!” Цей образ повісили на стіні, де висів портрет її доньки. Тепер вона дивилася на цей образ страждальної Божої матері, прийшла до себе і почала розуміти, що, справді, Мати Божа втратила більше за неї, і тільки це її заспокоїло. Господь різними шляхами стукає до наших сердець.

Дорогі мої! Задумаймось над своїм життям, особливо над своєю вічністю. Ніхто із нас не знає, скільки йому часу ще залишилось, можливо, вже остання хвилина нашого життя, тож не будьмо байдужі до неї. Готуймося кожного дня, ніби він має бути останнім для нас.Дбаймо, щоб смерть не застала нас неготовими, бо життя дуже непевне. Шукаймо те, що вічне і неминуче, що є скарбом понад усі скарби, - спасіння душ наших!

Амінь

о.Іоанн


Адміністратор
588

comments powered by HyperComments