Заупокійне поминання

Просимо долучитися до молитов за упокій загиблих воїнів АТО

Дмитрівська поминальна субота

6-11-2015, 09:13

   Завтра поминальна субота і ми в черговий раз зберемось, щоб помолитися за наших рідних і близьких, які відійшли від нас в потойбічний світ. З Євангелії знаємо, що в Бога мертвих немає, в Бога всі живі. І поминальні суботи — це як дні зустрічей, як дні спілкування між живими і мертвими. І хоч ми їх не можемо почути, але вони чують наші молитви і радіють, що за них не забули. За нашими молитвами їх становище в потойбічному світі поліпшується.

Одна жіночка, яка раніше не знала, що таке молитва за покійних, розповіла, що коли була на поминальній молитві, то пом’янула разом з іншими родичами свого дідуся покійного. Тієї ж ночі їй наснилось, що вона прийшла до нього в гості у його кімнату. І він дуже цьому був радий. Казав при цьому, що до мене ніхто ніколи не приходить, а от ти прийшла.

Таких випадків можна назвати багато, бо на нашій спільній молитві часто бувають присутні люди, які зовсім недавно втратили своїх рідних і близьких. Рана ще дуже болюча, здається, що зв'язок з ними навічно перерваний і сльози раз-у-раз навертаються на очі. Я знаю, що дуже важко, але потрібно зібратися з силами і змиритися.

Треба старатись заспокоїтися, але не так, щоб їх забути, а пам’ятати все хороше і молитись, щоб Господь взяв їх під Свій захист у небесних оселях. Чим більше наших молитов, тим більше їхні душі звільняються від гріхів.

Тоді може виникнути питання: протягом якого часу потрібно молитись за покійних? Допоки пам’ятаємо. Бо якщо душі їх очистяться від гріхів, а ми за них молимось, то для нас буде користь. Бо вони вже будуть молитись за нас.

Отже, потрібно пам’ятати, що де б хто не був, чи у цьому, чи в потойбічному світі, ми все одно єдина велика родина. І рано чи пізно нам доведеться з ними зустрітись, коли настане наш час переступити межу вічності. І як буде приємно зустрітись з тими родичами, за яких ми молились, яким допомагали потрапити до царства небесного. І як соромно буде і жаль, коли ми побачимо, що мали можливість молитись і допомогти рідній чи близькій людині, але залишалисябайдужими.

А тепер я трохи хочу змінити тему і поговорити про трохи неприємне, зазвичай, виконуючи яке, ми набираємось гріха.

Похоронили покійника і йдуть обідати. Розумію, що мені можуть заперечити, що так робиться «спокон віку». Звичайно, у християн цей звичай давній. Але спочатку було не так. За покійного роздавали їжу людям – жебракам, які не мали що їсти, як милостиню за упокій душі. Але у що перетворились поминальні обіди в наш час? Це вже не поминальний обід, а розважальний захід. Найперше тому, що на столах присутній алкоголь.

У Святому письмі написано, що вино веселить серце людини. І що ж виходить: Їжте люди, пийте, веселіться, бо людина померла. Зупинімося думкою на цих словах і подумаймо: Хіба це правильно? Прости нас, Господи.

Бо у дуже багатьох людей є така надзвичайно погана звичка осудити навіть поминальний обід. І люди, мало того, що в горі від того, що покійник в хаті, ще й повинні клопотатися за обіди, часто навіть в борг брати кошти, щоб не бути осудженим.

Тим часом, уже в багатьох місцевостях запроваджений такий звичай: на кладовищі роздають цукерки, а вдома обідає тільки родина і самі обіди мають бути скромні, без надмірностей, з усією рішучістю повинні припинити подавання спиртного.

Усьому своє місце і свій час. Час веселитись і час сумувати. І нехай у нас все буде пристойно, як у хороших дітей Отця нашого Небесного.

Амінь

о.Іоанн


Адміністратор
800

comments powered by HyperComments