Воздвиження Хреста Господнього

26-09-2016, 20:02

Слово в день Воздвиження Хреста Господнього


     В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

   Возлюбені в Господі брати і сестри! Сьогодні церковний календар нагадує нам про знаменну подію - Воздвиження Хреста Господнього! Ця подія відбулася в 326 році в Єрусалимі, біля гори Голгофи - місця, де був розіп'ятий Господь наш Іісус Христос. 

     Як же відбулась ця подія? В IV столітті за наказом імператора Костянтина Великого було організовано групу людей для пошуку печери, в якій було похованого тіло Іісуса. Для цього до Єрусалима також прибула мама Костянтина Великого Олена. Першим з церковних істориків, який говорить нам про відкриття Гроба Господнього являється Євсевій Кесарійський. В своєму труді "Життя Костянтина" він пише, що на місці печери, де було поховано Іісуса, римляни збудували язичницький храм: "Цю спасительну печеру деякі безбожники та нечестивці задумали приховати від людей, та, таким чином, приховати й істину. Доклавши до цього неабияких зусиль, вони навезли звідкись землі та завалили нею це місце. Потім, піднявши насип до деякої висоти, закрили її каменем, та під цим високим насипом приховали божественну печеру. Закінчивши цю роботу, їм залишалось лише на поверхні землі приготовити дивну, по істині, гробницю душ, і вони збудували хмуре житло для мертвих ідолів, тайник демона похотливості Афродіти, де, на нечистих та мерзотних жертовниках, приносили огидні жертви"1. За наказом Костянтина, цей насип було розрито та "в глубині землі несподівано було знайдено пустий простір, а потім і Святе Знамення спасительного Воскресіння"2. Як ми знаємо, знайдено було 3 хреста. На якому саме з них було розіп'ято Христа, визначили, прикладаючи кожен до хворої жінки допоки та не отримала зцілення.

   Ініціатором будівництва вже християнського храма над печерою, як сповіщає історик Сократ Схоластик, була свята Олена. Цей храм Воскресіння Христового, також відомий як храм Гроба Господнього, сьогодні являє собою великий архітектурний комплекс, який включає в себе Голгофу з місцем Розп'яття, Кувуклію, Камінь помазання,  вівтар Ангела - місце, на якому згідно Євангелія сидів Ангел Господній та сповістив жінкам мироносицям про Воскресіння Христа, та декілька інших вівтарів, в яких возносять свої молитви до Господа християни різних конфесій. Цей храм, початок будівництва якого датуєтся 325 роком, будувався біля 10 років. Сама ж свята Олена не дожила до події освячення храму та спочила в Господі. Освячення ж храму відбулось 13 вересня 335 року. Наступного ж дня, 14 вересня, було встановлено святкувати Воздвиження Хреста Господнього. Тому й сьогодні, як ми знаємо, за старим стилем в календарі значиться 14 вересня.

   Також в сьогоднішній день згадується ще одна подія - повернення Хреста Господнього назад в Єрусалим після 14-річного полону в Персії. В 614 році військо персидського царя Хозроя II після двадцятиденної облоги взяли Єрусалим розбивши одну з стін каменем з балісти. Вцілілих жителів Єрусалима перси зігнали в величезну кам'яну цистерну для води (див.фото) та залишили їх там на декілька днів без їжі та води. Окрім того, християнам влаштували помсту й місцеві іудеї: вони викупляли християн та вбивали їх власноруч. Це була помста християнам за утиски від імперської влади. За різними оцінками було вбито від 62 до 90 тисяч чоловік. Залишившихся в живих майстрів-каменярів, красивих хлопців та двічат перси забрали з собою в Іран. Єрусалим було пограбовано, і разом зі всім перси забрали з собою і Хрест Господній. Але в 628 році імператор Іраклій I перемагає Хозроя та укладає мир з його сином, а також повертає велику християнську реліквію назад в Єрусалим. Священне Передання цікаво описує цю подію. Імператор Іраклій урочисто, в царському вінці та порфірі поніс Хрест в храм Воскресіння. Поруч з ним йшов і патріарх Захарія. У воріт, якими підіймались на Голгофу, імператор раптово зупинився та не зміг йти далі. Патріарх Захарія пояснив це тим, що йому не дає пройти Ангел Господній, адже Той, хто ніс на Голгофу цей Хрест для спокутування гріхів всього людства, звершував Свою Хресну дорогу в приниженому стані. Тоді Іраклій, знявши з себе вінець та порфіру, вдягнув простий одяг і безперешкодно вніс Хрест Господній в храм.

   Не випадково сьогодні читалась 19 глава з Євангелія від Іоанна, тому що ми згадували страждання Христа. Також ми чули сьогодні й уривок з 1-го Послання апостола Павла до коринфян, де він вчить про Хрест Христовий. Він каже: "Слово про хрест для тих що гинуть - це юродство, а для нас, що спасаються - Сила Божа!" (1 Кор.1:18). Апостол Павел іменує тут людьми що гинуть тих іудеїв та язичників, які не признавали та не приймали благу звістку про Христа. І дійсно, для одних хрест це спокуса, для інших - безумство, але лише для нас, що спасаються, - явлення сили Божої. 

   Саме цими "спокусою та безумством" Бог спас світ. Це "безумство", чи слов'янською "юродство" - це повна людська неміч та слабкість, це відсутність всякої сили. І Бог обирає саме цю слабкість та безсилля, щоб спасти людство, для того, щоб кожному стало зрозуміло, що спасіння походить не від людської сили чи розуму, влади, а що спасіння звершується силою Божою, адже воно не може походити від людини, так як сама людина грішна по природі своїй. Бог відкидає всяку людську силу в справі спасіння - Він приносить спасіння через людську неміч явлену на Хресті, і ніхто не може похвалитись, що воно прийшло в світ нашими зусиллями, чи нашим розумом, чи нашою людською владою. Хрест Христовий - це знамення нашого спасіння та перемоги над злими силами.

   Щоб спастись нам цією благодаттю, яку дає Хрест Господній, ми повинні бути достойними прийняти її, творити добрі справи, повинні відкривати своє серце Господу. Святитель Іоанн Златоуст каже: "Хрест - наша свобода"3, адже через цей Хрест ми звільнились від рабства гріху, ми стали вільними від тяжіння над нами диявольської сили. З гріхом несумісне життя, з гріхом несумісне щастя. Щастя сумісне лише зі свободою, яку дав нам Господь наш Іісус Христос. Нехай допоможе нам Господь упорядковувати наше життя, визначити наш світогляд, щоб ми мали правильне відношення до оточуючого нас світу та до людей. Амінь!

 
1. Евсевий Кесарийский, «Жизнь Константина». III, 36.
2. Евсевий Кесарийский, «Жизнь Константина». III, 28.
3. Свт.Иоанн Златоуст. Слово 38.

Адміністратор
333

comments powered by HyperComments