Неділя про Закхея

29-01-2017, 11:57
Слово в неділю про Закхея

   Після Хрещення на річці Іордані Господь наш Іісус Христос 40 днів перебував у пості і молитві в іудейській пустині, а далі Він виходить на проповідь Євангелія, і першими Його словами були: Покайтеся, бо наблизилося до вас Царство Небесне (Мф. 4: 17). На жаль, не всі люди здатні зрозуміти цей заклик до покаяння. Що означає покаятися? Це означає повністю змінити образ свого життя. Але більшість з нас, навіть тих, що постійно ходять до храму Божого, не впевнена в тому, що можна так радикально помінятися, зробитися зовсім іншою людиною. Є навіть така недобра приказка: "Горбатого хіба що могила виправить". Існують протестантські релігійні течії, які переконані в тому, що людина не може протягом свого життя змінитися. Вони стверджують, що якою людина народжується, такою й помирає. Подібна думка випливає з їхнього вчення про так зване визначення наперед, або приречення. Згідно з ним хтось визначений до спасіння, а хтось — на загибель, і жоден не може цьому завадити. Якщо в тебе добре йде бізнес і ти заробляєш великі гроші, то ти визначений на спасіння, а якщо ти бідний, — то приречений на загибель. І можна сказати, що значна частина суспільства слідує цій безбожній протестантській етиці.

   У сучасному секулярному світі всі переконані, що людина може мінятися фізично. Для цього розвинута величезна індустрія фізкультури і спорту. Всі також знають те, що людина може збагачуватися інтелектуально. Для цього змалку ми віддаємо своїх дітей до школи, щоб вони стали людьми освіченими. Також дуже багато робимо, щоб поміняти (зміцнити) своє матеріальне становище. Але мало хто вірить у те, що людина може мінятися духовно і морально, тобто із злої ставати доброю, із розпутної — цнотливою, із скупої — щедрою.

   У цю неділю, яка нагадує нам, що вже скоро почнуться підготовчі неділі до Великого посту, Церква через євангельський образ митаря Закхея показує, що кожна людина може мінятися не лише фізично, інтелектуально, матеріально, але і духовно. Саме так: із злої, розбещеної, скупої вона може стати доброю, цнотливою, щирою. І це відбувається завдяки покаянню.

   Коли Господь входив у місто Ієрихон, то Його дуже захотів побачити багатий чоловік на ім’я Закхей, який був начальником над митарями, збирачами податків. Але чоловік був дуже маленького зросту і за натовпом не міг побачити Спасителя. Тоді він забіг наперед і виліз на смоковницю, і тільки так спромігся побачити Христа. І ось, коли Спаситель побачив цього багатого чоловіка на дереві, Він підійшов до нього і сказав: «Закхей, скоріше злазь з дерева, бо мені потрібно бути в твоєму домі». І Закхей з великою радістю мав можливість приймати в себе Самого Христа. А люди, які це бачили, стали нарікати і говорити, що як це так — Христос увійшов у будинок до великого грішника. Це вони так говорили, бо не вірили, що людина може внутрішньо мінятися. А сам митар Закхей настільки був вражений цією зустріччю зі Спасителем, що не лише зовнішньо, але, найголовніше, внутрішньо повністю перемінився. Він сказав: «Господи! половину статку мого я віддам бідним, і якщо когось чим образив, віддам вчетверо». Закінчується ця історія словами Спасителя, якими Іісус пояснює всім, чому Він зайшов у будинок до грішника. Він каже: Нині прийшло спасіння цьому дому, тому що і він (Закхей) син Авраама, бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле (див. Лк. 19: 1–10).

   Для більшості з нас покаяння — це надзвичайно довготривалий процес, але може бути так, що людина міняється дуже швидко. Наприклад, розбійник з хреста першим увійшов у рай, як тільки усвідомив, що страждає на хресті справедливо за свої гріхи, і попросив у Христа згадати про нього в Своєму Царстві, а комусь потрібні десятки років, все своє життя віддати, щоб побороти ту чи іншу маленьку пристрасть.

   Що потрібно для більш глибокого і швидкого покаяння, для переміни себе? Як ми бачимо з прикладу митаря Закхея, необхідно в першу чергу запалити у власному серці стрімке бажання побачити Христа. Але, як пише святитель Феофан Затворник, зазвичай ми схильні відкладати цю зустріч на пізніше. Нам хочеться жити на повну, брати від цього земного життя все. І ми відтягуємо час нашого покаяння. Як кається блаженний Августин у своїй Сповіді, він просив у Христа: «Дай мені, Господи, цнотливість (целомудріє), але тільки не зараз». До чого це може призвести? Урешті-решт, ми можемо залишитися ні з чим, як та стара із відомої казки про золоту рибку: після царських почестей вона залишилася з розбитим коритом.

   Ще, щоб побачити Христа, треба бути мужнім, не боятися суспільної думки, не боятися втратити свою репутацію, місце під сонцем, як це не побоявся зробити митар Закхей. Потрібно мати сміливість рухатися проти шквального вітру спочатку насмішок, а потім прихованих і відкритих погроз аж до фізичної розправи. Лише коли ми готові це сприйняти, коли ми не на словах, а насправді смиряємо себе, тоді до нас приходить Христос і спасає нас. І відтак ми здатні повністю внутрішньо помінятися: із злих стати добрими і навіть святими.

   Дай Бог, щоб всі ми, відірвавшись від землі, мали можливість відкрити свої духовні очі і побачити Христа. А, побачивши, прийняти Його в своє серце і ніколи не розлучатися з Ним у всі дні не тільки земного, але й Вічного Життя. Амінь.


Адміністратор
309

comments powered by HyperComments